Будівництво зрубу. Фундамент, з'єднання колод і утеплення
- Спорудження фундаменту для зрубу
- Читайте також: Дерев'яний будинок - переваги і недоліки
- Стиковка колод і брусів в дерев'яному будинку
- Читайте також: Як побудувати якісний і довговічний дерев'яний будинок
- Питання утеплення зрубу
Тип матеріалу, з якого будується дерев'яний будинок, визначає особливості зведення і варіанти обробки. Дізнайтеся специфіку проведення основних будівельних робіт.
Спорудження фундаменту для зрубу
Укладання фундаменту для дерев'яного будинку не становить жодних складнощів: деревина - досить легкий матеріал і не вимагає потужного підстави. Але тип фундаментної конструкції потрібно визначити тільки після досліджень грунтових і ландшафтних умов місця забудови. На рівній ділянці з піщаними і супіщаними грунтами виконують як стовпчастий фундамент, так і плитную конструкцію (мелкозаглубленних готова фундаментну плиту). Такий варіант зручний, якщо буде будуватися будинок без підвалу. Якщо ж на місці майбутнього будинку залягає глина або суглинок, підходящий варіант - стрічковий або стовпчастий фундамент з подальшим влаштуванням підлоги на лагах.
Читайте також: Дерев'яний будинок - переваги і недоліки
Зовнішні стіни зводять врівень з фундаментом або роблять виступаючий цоколь із цегли або каменю. Необхідно пам'ятати, що подсасиваніе стінами вологи в процесі будівельних робіт - найбільша небезпека для будинку з бруса і колоди. Тому «мокрі» процеси необхідно мінімізувати. У цьому контексті для підлоги першого поверху підійде конструкція на лагах з вентильованим підпіллям, для чого в фундаментних стінах влаштовують продухи. Така підлога не дає деревині замокання, а крім того, в ньому легше зробити розводку деяких комунікацій. Якщо будинок встановлений на плитному фундаменті, гарне рішення - плаваюча підлога. Це багатошарова конструкція з шаром звукоізоляції. Його основна особливість в тому, що шари статі не стикаються зі стінами і відокремлені від них компенсаційної стрічкою. Плінтуси при цьому кріпляться до стіни. Таким чином навіть деяка переміщення стін при усадки не створюватиме скрипів.
Стиковка колод і брусів в дерев'яному будинку
Одна з головних проблем деревини як будівельного матеріалу - складності з'єднання з бетоном, каменем, цеглою і т. Д. Через сильні температурних деформацій вузли стикування дерева з іншими матеріалами повинні бути виконані з використанням спеціальних технологічних прийомів. В іншому випадку герметичності домогтися не вдасться.
Важливий вузол стикування - бетонний фундамент і нижня обв'язка. Специфіка цього з'єднання в тому, що деревина не повинна безпосередньо стикатися з бетоном. Раму з брусів першого ряду кріплять до фундаменту за допомогою анкерів (відстань між ними - 1,5-2 м). Розділяють бруси і фундамент стрічкою з руберойду, яка грає роль гідроізоляції. Так забезпечується жорсткість конструкції і захист деревини від «підтягування» води з грунту.
У кутах колоди і бруси можна укладати без залишку (в цьому випадку кути виходять звичайними рівними) і з залишком (коли кінці виступають за площину стіни, що, власне, і надає будові колорит справжнього зрубу). Другий спосіб краще з точки зору теплоізоляції і стійкості, але заготовки для стін повинні бути приблизно на півметра довша, ніж для першого.
З'єднання в кутах найчастіше виконують методом «в чашу». У верхній частині колоди вирубують округлу виїмку в формі чашки, куди вкладають поперечне колоду з такою ж чашкою. Так і нарощують стіну. Цей метод в літературі зустрічається під безліччю назв ( «в обло», «в курдюка», «в полдерева») і має деякі технологічні відмінності.
З'єднання брусів між собою можна виконувати таким чином:
- на шпунт, тобто на поздовжній виступ уздовж однієї колоди або бруса і поглиблення уздовж іншого. Колоди і бруси профилируют відповідним чином ще в процесі виготовлення;
- на вставну шпонку, тобто за допомогою короткого бруска (довжиною, як правило, 6-8 см), на який насаджуються сусідні колоди або бруси;
- за допомогою нагелів - довгих стрижнів (25-30 см), що проходять через 2-3 колоди або бруса.
При кріпленні на шпонку або нагель дуже важлива частина роботи полягає в тому, щоб зробити отвори в брусах якомога точнішими і дотримати всі відстані. І в першому, і в другому випадках кріплення повинні йти «в розбіг».
Внутрішні перегородки в будинках, виконаних за технологією зрубу, роблять каркасними. Більш практично встановлювати їх через деякий час після зведення коробки будинку, щоб припинився процес його усадки. Якщо ж перегородки вирішено зводити відразу після будівництва зовнішніх стін, дерев'яний каркас повинен бути закріплений максимально незалежно від конструктивних стін. Для цього в крайніх рейках каркасної перегородки виконують отвори таким чином, щоб болт, що з'єднує колоду або брус з перегородкою, міг трохи рухатися. В цьому випадку при усадки конструкція не зазнає сильних напружень. Між крайніми рейками перегородок і дерев'яними елементами зовнішніх стін бажано прокласти смужки фетру. Так можна зменшити ризик виникнення скрипу при терті дерев'яних частин під час усадки.
Читайте також: Як побудувати якісний і довговічний дерев'яний будинок
Та ж проблема може виникнути і в місцях з'єднання стін з дверними і віконними коробками. Багато фірм не включають ці елементи в комплекти поставки матеріалів на будмайданчик, а рекомендують забудовнику повернутися до монтажу вікон і дверей мінімум через півроку після зведення несучих стін. Навколо столярки передбачають вільні зазори, які закривають лиштвами. Головна особливість полягає в тому, що лиштви кріплять або до стін, або до коробки вікна або двері - так вся конструкція може вільно рухатися, не створюючи напруги.
Питання утеплення зрубу
Згідно з українськими вимогам, щоб відповідати нормам:
- для І температурної зони (опір теплопередачі зовнішніх стін будинку 3,3 м2 × ° С / Вт або вище) товщина колоди або бруса повинна складати 44 см;
- для ІІ температурної зони (опір теплопередачі зовнішніх стін будинку 2,8 м2 × ° С / Вт або вище) товщина колоди або бруса повинна складати 38 см.
При подібних параметрах стіни годі й утеплювати, але колоди і бруси такої товщини досить рідкісні і коштують дорого. Найбільш популярні у замовників колоди діаметром 220 мм і бруси перетином 200 × 200 мм. На практиці їх рідко утеплюють, не бажаючи закривати деревину теплоізоляційними шарами.
Якщо ж будувати за технологією зрубу будинок, який відповідає вимогам щодо опору теплопередачі, стіни потрібно покривати теплоізоляцією. Переважно роблять це зсередини, не втручаючись в зовнішній вигляд будівлі, але іноді (зазвичай, якщо будова зроблено з бруса, а не колоди) використовують і технологію навісного фасаду. Товщина шару теплоізоляції при утепленні дерев'яного будинку складає 10-20 см. Вона залежить не тільки від товщини несучих стін, але і від параметрів дощок декоративного облицювання. Якщо перетин бруса 150 × 150 мм, а товщина дощок облицювання - 2 см, між ними досить прокласти шар мінеральної вати в 10 см. Він забезпечить опір теплопередачі R = 3,6 м2 × С / Вт.
Особливість зрубів в тому, що витік тепла відбувається переважно через кути і стики між колодами або брусами. Тепловтрати будуть тим більше, чим гірше висушена деревина. Прокладки з джутового або льняного волокна не можуть вирішити проблему, оскільки даючи усушку згодом, колоди і бруси змінюють розміри, щілини збільшуються і сильніше пропускають тепло. Відповідно, конструкції з якісно висушених брусів з правильною геометрією і хорошою стикуванням (шпунтірованние) сприятимуть збереженню теплової енергії.