Цокольний поверх з фундаментних блоків: монолітна підстава, керамзитобетонні блоки

Цокольний поверх з фундаментних блоків або моноліту - це досить затребувана різновид конструкції підстави. Такий фундамент дає можливість розширити площу будови (за рахунок створення житлових або технічних зон в підвальному або напівпідвальному приміщенні).

Крім того, обжитий цоколь підвищує енергоефективність всього житла. Адже утеплені стіни фундаменту і розташоване в опалювальному «приміщенні» цокольне перекриття вже не промерзнуть в холодний період року. І, нарешті, фасад будинку з житловим цоколем виглядає більш презентабельно, ніж зовнішня частина житла на класичному фундаменті.

Словом, обжитий цоколь обіцяє безліч вигод. І в цій статті ми торкнемося тематику будівництва таких підстав, познайомивши наших читачів з типами конструкцій експлуатованих цоколів і технологією будівництва подібних фундаментів.

До найбільш поширених типів конструкції фундаментів з експлуатованим цоколем відносяться наступні види підстав:

Крім того, всі експлуатовані цоколі можна розділити на конструкції з виступаючим або розташованим на одному рівні з несучими стінами підвалом (напівпідвалом). Причому виступає цоколь будують тільки під будовою з тонкими стінами, що несуть.

Спорудження цокольного фундаменту починається з інженерно-геологічних вишукувань. Адже такий фундамент заглиблюється в землю, як мінімум, на 2,5 метра. Тому структуру і характеристики опорного грунту необхідно вивчити до початку будівництва.

Причому особливої ​​уваги в переліку якостей грунту заслуговують такі характеристики, як вологість грунту і глибина залягання підземних вод. Остання якість впливає на саму можливість будівництва: адже при високих грунтових водах глибокий підвал або напівпідвал побудувати вже не можна.

Визначившись з геологічними характеристиками грунту, розрахувавши параметри підстави і замовивши блоки для цоколя можна приступати до самого будівництва фундаменту з житловим цоколем.

Будівництво будь-якого фундаменту починається з земляних робіт - риття котловану і складування ґрунту. Втім, при спорудженні підстави з експлуатованим цоколем більшу частину видобутого грунту просто утилізують (вивозять). Адже засипати пазухи фундаменту в даному випадку вже не потрібно.

Габарити котловану на нульовому рівні залежать від довжини, ширини і глибини залягання підошви фундаменту. Причому довжина і ширина котловану перевищує аналогічні параметри підошви фундаменту якраз на глибину залягання. Габарити дна котловану дорівнюють розмірам підошви фундаменту. У підсумку, стінки котловану опускаються від нульового рівня до дну під кутом в 45 градусів, що дає можливість завершити земляні роботи без ризику обвалу грунту.

Котлован під заглиблений на 2,5-3 метра блоковий або монолітний фундамент під цокольний поверх риється екскаватором, який знімає грунт півметровими шарами.

У фіналі земляних робіт очищається і вирівнюється дно котловану. Причому від якості цієї операції залежить ступінь ризику виникнення деформацій перекосу, прогину і крену плити і стін фундаменту. Тому дно котловану повинне бути ідеально рівним.

Підошва розглянутого нами фундаменту формується у вигляді 15-20 сантиметрової плити з армованого бетону. Цю плиту заливають в опалубку, розміри якої збігаються з габаритами фундаменту. Причому для заливки використовують бетон марки М300 або М400, а в якості армуючого каркаса використовують решітку з рифленого прута діаметром не менше 12 міліметрів.

Перед складанням опалубки і заливкою плити на дно котловану досипають піщано-гравійну подушку (товщина 30-40 сантиметрів), яку вкривають шаром руберойду, облаштовуючи таким чином горизонтальну гідроізоляцію фундаменту.

Наступний крок - це спорудження тіла (стіни) фундаменту. Його будують з бетонних або керамзитних блоків. Крім того, стіну підстави можна просто залити в опалубку, змонтовану поверх підошви.

Кожен матеріал має свої переваги. Залізобетонний моноліт гарантує максимальну міцність конструкції, цоколь з керамзитобетонних блоків відрізняється високою теплостійкістю, а бетонний блок дуже дешевий. У підсумку, будівельний матеріал вибирається виходячи з переваг по міцності, експлуатаційних або економічними характеристиками.

Будівництво стіни починається після повного відведення плити підстави. Блоки укладають уздовж маркованої лінії, від кутів до центру, використовуючи правило перев'язки (верхній елемент покоїться на двох нижніх). Моноліт заливають в опалубку, зібрану поверх підошви і укріплену поперечними розпірками і підпірними балками. Вертикальні прути армування монолітної стіни із залізобетону кріплять на зварювання до випусків з плити підстави.

Після завершення укладання блоків або затвердіння заливки і демонтажу опалубки стіну фундаменту (від підошви до ростверку) покривають вологостійкою мастикою з гарну адгезію.

Плити утеплювача наклеюють на липку мастику і фіксують зворотним засипанням грунту (від дна котловану до нульового рівня) або термостойкими дюбелями (від нульового рівня до ростверку). Шви між плитами утеплювача заповнюють монтажною піною.

Після утеплення цокольній частині навколо фундаменту, поверх утрамбованого зворотного грунту заливається вимощення - 10-сантиметрова плита, що оперізує фундамент. Після затвердіння вимощення приступають до обробки цоколя.

Цоколь можна прикрасити облицювальною цеглою, покладеним в один шар прямо по отмостке або панелями з натурального (штучного) каменю, закріпленими на стіні фундаменту на особливих гаках (шпильках). У місці стику цоколя і несучої стіни монтують козирок (відлив), що захищає шов між ростверком і першим рядом цеглин, блоків або колод.

Цокольний фундамент це досить дороге задоволення. Але розширення житлової площі будинку за рахунок збільшення габаритів надземної частини будівлі обійдеться ще дорожче. Тому при відсутності протипоказань з боку грунту (підвищеної вологості і високого рівня підземних вод) цокольні поверхи можна розглядати, як дуже вигідний елемент конструкції житла.

І якщо у вас є можливість побудувати будинок з житловим цоколем - не втрачайте її. Повірте, ви не розчаруєтеся!